COCAIN Columbia Мегион Cocaine FishScale

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Братцы и сестрички, давайте разчекаемся и прокачаем наши барские истории! Вот я вам поделюсь своей нешуточной историей о том, как я купил себе закладки на коленях и потом ездил на метро в самые крутые трущобы нашего города. Поезжайте вместе со мной!

Знаете, как-то так получилось, что я сорвался с привычной марихуаны и решил попробовать что-то новенькое. И вот однажды мой приятель, парень с неугомонными руками и острым языком, поделился со мной инфой о классной шишке, которую можно было купить у него. Это было что-то из гидропоники, на самом деле не знаю, но звучало охуенно – гидро, долбанный гидро!

Ну, я такой, без раздумий, решаю сделать эту сделку и договариваюсь с приятелем о встрече. Встречаемся мы в парке, вдали от глаз навязчивых, а тут он мне говорит, что помимо гидро у него кое-что посерьезнее – закладки. Ну, я в курсе, что это не кексики с апельсиновым вкусом, а некие порошки с приятным свойством. Я все понимаю, но пробовать не пробовал. А заодно он сказал, что есть у него оксикодон – говорит, поколоться ни разу не хуже героина.

Ну, я не со всего согласился, но взял все-таки пару штук на пробу. Дело было такое – я катался в метро, и тут я толкнулся случайно, вроде небольшой простой судорогой. И тут я осознал, что нихуя не было, это был первый глюк после колотушки! В голове все перемешалось, началось раскумаривание, я летел сквозь всю эту душную толпу, смеясь и самому не понимая, за что и над кем я насмехаюсь.

Ну, я вышел на своей станции, наверное, на автомате, и пошел гулять по трущобам. Мир казался мне странным и одновременно прекрасным – все перепуталось, и настоящий мир перекликался с моими иллюзиями. Я видел привидения, радуги на небе, и трущобы, которые обычно унылы и серы, стали цветными, причудливыми и притягательными.

А потом я решил вспомнить, откуда все началось, и хапнуть немного этой гидропоники. Хапнул я, и мир вокруг меня стал еще более странным. Меня пронесло через время и пространство, и я погрузился в собственные глюки, которые постепенно обволакивали меня и захватывали ум.

В общем, братцы и сестрички, было это охуенно, я не скажу, что мне понравилось все это зашкаливающее раскуривание и погружение в мир чудес, но опыт был неповторимым. Когда я вернулся домой, я лег в кровать, и в голове еще сидели глюки, и я понимал, что мир вокруг выглядит совсем иначе. Я сам посидел в подворотнях, стал таким же бомжарским гопником, как все остальные. Ничего не останавливало меня от того, чтобы снова заколоться. И это было опасно и ужасно. Я прошел через все это, и теперь я хочу сказать – не стоит того.